Заняття лфк для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату

Заняття лікувальною фізкультурою вибираються лікарем, який враховує ступінь захворювання і можливі ускладнення. Наприклад, невропатія верхніх і нижніх кінцівок може супроводжуватися одним набором вправ, травма хребта вимагає зовсім інших занять.
Однією з різновидів лікувальної фізкультури є гідрокінезотерапія, тобто водні вправи в басейні. За рахунок впливу води на пошкоджені суглоби відбувається розслаблення м`язів, зміцнення їх під час рухів, що призводить до досить швидкому відновленню рухової функції.
Як правило, ЛФК призначається в перший же день поява травми, як тільки припиняться сильні болі. Протипоказаннями для призначення курсу лікувальної фізкультури можуть бути больовий шок дитини, великі обсяги крововтрати або схильність до них під час руху суглобів. Після усунення даних побічних явищ травми доцільно починати заняття лікувальною фізкультурою.
Підрозділяється кілька завдань, які вирішує лікувальна фізкультура. Першим завданням є іммобілізація дитини, під час чого відбувається прискорення процесу зрощування зламаних кісток, поліпшення роботи м`язової тканини. Другим завданням є постіммобілізація, виконання якої починається в період зняття накладеного гіпсу або після зняття з витяжки. Третій період - це відновлення після закінчення процесу лікування. Це необхідно для повної адаптації пошкодженої області опорно-рухового апарату (фізичні вправи з нормальним навантаженням, плавання, ходьба).
Лікувальна фізкультура може проводитися не тільки як доповнення до основного курсу реабілітації при захворюваннях опорно-рухового апарату, а й в якості профілактичних занять, щоб не допустити перевантаження життєво важливою системи людського організму.