Батьки утримують дорослих дітей

Як ми відокремлюємося від батьків, і як вони нас «не відпускають».

Процес від`єднання від мами поступовий: пологи, від`єднання від плаценти, роз`єднання пуповини, відлучення від грудей, самостійні кроки в сторону, відлучення систематичне в дитсадок і школу, догляд до друзів, вихід на роботу, створення своє сім`ї. Всі ці етапи логічні, і добре, коли батьки розуміють і підтримують в цьому. Але ...

Історія взаємин з батьками може бути дуже простий. Народився людина, побув в симбіозі з мамою, почав ходити, спочатку при цьому озирався на маму і, підбадьорюваний її, йшов далі, брав приклад і підтримку від тата, і далі все йшов і йшов більш самостійно своєю дорогою, а батьки залишалися позаду і дивилися з любов`ю йому в слід. А потім з`являється власна сім`я, власна дитина, який також йде. І ось уже ти дивишся йому в слід з любов`ю і надією, що він буде щасливий. Тобто ми відокремлюємося від своїх батьків, створюємо свою сім`ю, в якій з`являються діти, які свого часу відокремлюються від нас і виходять у власне плавання. Все дуже просто і гладко в такій послідовності. Адже батьки хочуть нам щастя, хочуть, щоб ми ставали сильнішими і могли самі йти по життю. І ми хочемо щастя своїм дітям, хочемо, щоб наші діти змогли навчитися самостійності і могли впевнено ходити по життю самі. Все начебто дуже просто.

Але в житті чомусь так просто буває далеко не завжди. А частіше буває складно і заплутано: батьки зовсім не готові «дивитися своїм дітям в слід», а продовжують «йти поруч, намагаючись підтримати, захистити і наставити». А буває ще й так, що батьки «влаштовуються у своїх дітей на руках» так, щоб ті «несли їх», поки йдуть своїм життєвим шляхом. І, що буває ще частіше, батьки готові змінюватися з дітьми цими ролями: то самі «понесуть» свого дорослого дитини, то «влізуть йому на руки». Мама, яка продовжує контролювати свою дорослу дочку або сина, і мама, яка очікує, що вона залишиться найважливішою людиною в житті дочки або сина, так як «чоловіки / дружини приходять і йдуть, а мама у тебе одна» - це одна з дуже частих ситуацій, що розглядаються під час психотерапії.

Очевидно, що для більшості батьків діти є чимось більшим, ніж просто дітьми, яких треба навчити певним навичкам і пустити в сольне плавання. Давайте розглянемо 3 найбільш часті причини, чому все так заплутано, чому батьки не залишають дітей йти самостійним шляхом, а йдуть поруч з ними. Хоча причин, безсумнівно, більше, але всіх відразу не охопити.

1. Діти як реалізація мрії батьків.

Мама не мала можливості захистити кандидатську, навчитися кататися на ковзанах або водити машину. Тепер доросла дочка або син час від часу вислуховує від мами, як важливо сучасній жінці (сучасній людині) мати водійські права, кандидатський ступінь або деяку коньковую спортивність. Інтенсивність впровадження мами зі своїми мріями в життя дочки або сина буде залежати від того, наскільки ці мрії були важливі для неї самої, наскільки вона не змирилася з тим, що їх не реалізувала, і наскільки дочка або син в момент такого впровадження є продовженням мами, а не окремою людиною.

2. Діти як сенс життя.